Статуя в Києві: від княжої доби до скульптур воєнного часу
Статуя в Києві — це не один пам’ятник і навіть не один район. Тільки на державному обліку в столиці перебуває понад тисяча монументальних творів, і кожне десятиліття додає до переліку нові імена. На Хрещатику, у парках Шевченківського району, на околицях Троєщини та Сирця стоять роботи, які зводили ще за Австро-Угорщини, СРСР і за часів незалежності. Якщо ви плануєте прогулянку, виставку чи просто хочете зрозуміти, чому Київ називають містом під відкритим небом, починати варто з трьох речей: історії появи, провідних скульпторів і того, як змінилися сюжети після 24 лютого 2022 року.
Київські скульптури часто з’являються у новинах не як мистецтво, а як точки тяжіння туристів, місця вшанування загиблих і навіть приводи для сусідських сварок. Біля одних пам’ятників призначають зустрічі ще з 1990-х, інші стали відомими лише торік. Цей матеріал — спроба зібрати їх в одному гіді: що варто знати про класику, де шукати сучасні роботи і як місто вирішує, кому саме ставити пам’ятник у 2026 році.
Як формувався образ столиці: від Перуна до бронзи ХХ століття
Перша відома статуя в Києві — дерев’яне погруддя князя Володимира, яке встановили на його могилі у 1635 році в Києво-Печерській лаврі. Проіснувало воно недовго, але задало шаблон: місто вшановує своїх засновників фігурами, а не написами. У XIX столітті після пожежі 1811 року скульптура стала частиною імперської програми — на Володимирській гірці з’явився пам’ятник рівноапостольному князю авторства Івана Демента-Малковського та Олександра Беретті.
Хрест на вершині пам’ятника Святому Володимиру освятили 1853 року. Висота споруди разом з постаментом сягає майже 20 метрів, а маса бронзової фігури перевищує 30 тонн. Глядач дивиться на князя знизу вгору: це свідомий прийом, що посилює відчуття масштабу. Аналогічну композицію пізніше повторили на пам’ятнику Богдану Хмельницькому на Софійській площі (1888, скульптор Михайло Мікешин). Обидва монументи стоять на одній осі з Володимирським собором, утворюючи класичну київсько-імперську вісь, яку досі використовують для офіційних заходів.
У радянський період скульптура перетворилася на інструмент ідеології. Замість князів і гетьманів на п’єдесталах з’явилися робітники, революціонери та архітектори. Але деякі з тих робіт виявилися напрочуд вдалими з мистецького боку. Показовий приклад — статуя Матері-Батьківщини на території Національного музею історії України у Другій світовій війні. Її звели у 1981 році, висота разом з постаментом — 102 метри, а маса самої фігури — 530 тонн. Це один із найвищих монументів Європи.
Що змінила незалежність
Після 1991 року Київ почав переосмислювати власний пантеон. У 1996 році демонтували пам’ятник Щорсу, у 2023 році прибрали скульптурну групу з Арки дружби народів. Замість них з’являються постаті, яких раніше вважали забороненими: Січові стрільці, Олена Теліга, Василь Стус, Аміна Окуєва. Кожна така статуя в Києві проходить тривалу узгоджувальну процедуру: спочатку громадські слухання, потім рішення Київради, далі — конкурс і вже потім робота над проєктом.
Тільки в період з 2015 по 2025 роки у столиці встановили понад 50 нових пам’ятників і меморіальних знаків. Серед найпомітніших — монумент Небесній сотні на алеї Героїв Небесної сотні (2021, скульптори Анатолій Гайдамака та Микола Білик), скульптурна композиція «Пам’ятник героям-кіборгам» біля аеропорту «Київ» та новий пам’ятник видатному вченому Ігорю Сікорському в міжнародному аеропорту, який дав йому ім’я.
| Період | Ключові монументи | Хто автор | Що символізує |
|---|---|---|---|
| 1853 | Пам’ятник князю Володимиру | Демент-Малковський, Беретті | Хрещення Русі, державність |
| 1888 | Пам’ятник Богдану Хмельницькому | Михайло Мікешин | Козацька доба, єдність із Росією (за тогочасним трактуванням) |
| 1981 | «Батьківщина-мати» | Євген Вучетич, завершували українські скульптори | Перемога у Другій світовій |
| 2001 | Пам’ятник засновникам Києва на Майдані Незалежності | Анатолій Кущ | Легенда про човен, Кий, Щек, Хорив і сестру Либідь |
| 2022–2025 | Меморіали загиблим захисникам, тимчасові інсталяції | Групи молодих скульпторів, волонтери | Війна, незламність, локальна пам’ять |
Де сьогодні шукати відомі статуї та скульптури Києва
Найпростіший маршрут — від Хрещатика до Печерська. Він займає близько трьох годин пішки і дає змогу побачити десять визначних робіт. Стартувати можна від пам’ятника засновникам Києва на Майдані Незалежності: бронзова композиція із човном, трьома братами і сестрою важить близько 23 тонн, а під постаментом розміщено капсулу з посланням нащадкам, яку відкриють за сто років.
Далі варто рухатись вгору вулицею Володимирською, до пам’ятника Михайлу Грушевському, встановленого у 1998 році. Це перший в Україні монумент, де історик зображений без царських нагород, у простому піджаку. Скульптор Юрія Сінькевича свідомо обрав такий образ, щоб підкреслити новий погляд на історію.
- На площі перед Національним університетом імені Тараса Шевченка — робота Анатолія Куща, де Шевченко постає молодим, у розкритому пальті, з піднятою рукою. Це перший київський пам’ятник Кобзарю, відкритий у 1954 році до 140-річчя від дня народження.
- У Маріїнському парку стоїть бронзова «Невідома» роботи Івана Кавалерідзе (1911). Скульптор подарував місту жіночу постать, натхненну образами Божої Матері, через що автор потрапив у поле зору тодішньої цензури. Сьогодні це одна з найбільш «фотографованих» скульптур.
- На Бессарабській площі облаштовано пішохідну зону з кількома сучасними об’єктами, зокрема фігурою кішки з п’ятьма кошенятами роботи Богдана Коржа. Ця композиція — данина пам’яті реальних тварин, які жили на ринку і стали місцевими улюбленицями.
Тим, хто цікавиться сучасною скульптурою, варто завітати на площу Івана Франка, де 2019 року встановили роботу Михайла Реви, присвячену добровольцям АТО. Фігури солдатів, жінки-військової та собаки виконано в реалістичній манері без пафосу, через що пам’ятник часто називають «найчеснішим» з усіх воєнних монументів столиці. Вхід на площу вільний, а сама скульптура добре проглядається навіть узимку.
Парки, мости та непомітні деталі
Київська скульптура не обмежується площами. У парку Шевченка, у сквері на розі бульвару Лесі Українки та в Алеї матері на Оболоні є десятки малих форм, які легко пропустити. Зверніть увагу на «Дерево щастя» в парку «Перемога» — металеву абстракцію у формі крони, яка з’явилася 2010 року як подарунок міста-побратима Києва, японського Кіото. Вдень її важко розгледіти, бо вона зливається з гілками справжніх дерев, а ввечері підсвічується теплим жовтим світлом.
На Південному мосту з 1982 року стоїть бетонна стела, увінчана фігурою робітника-металурга. Це типовий зразок пізньорадянського монументального мистецтва, яке зараз рідко обговорюють у путівниках, але яке залишається частиною міського силуету. Для туристів ця статуя в Києві — орієнтир: її видно з лівого берега за кілька кілометрів.
Як обирають, кому поставити пам’ятник: правила, гроші, дискусії
Алгоритм узгодження нових монументів у столиці виглядає так: ініціативна група або громадська організація подає клопотання до Київської міської ради, далі питання розглядає комісія з питань найменувань та пам’яток, після чого оголошують відкритий конкурс. Переможець отримує замовлення на виготовлення і встановлення, а фінансування може йти з міського бюджету, меценатських коштів чи обох джерел одночасно. Середня вартість бронзової статуї середнього розміру у 2024 році — від 4 до 12 мільйонів гривень, залежно від висоти, складності постамента і гранітних робіт.
Не всі ініціативи доходять до встановлення. У 2017 році обговорювали пам’ятник автору «Щедрика» Миколі Леонтовичу, але проєкт заморозили через брак коштів. У 2021 році спільнота письменників пропонувала встановити фігуру Лесі Українки на Володимирській, проте комісія відхилила заявку, бо на цій вулиці вже є однойменний пам’ятник. У 2023 році волонтери представили проєкт меморіалу «Азовсталь» — наразі він перебуває на стадії громадського обговорення.
Хто платить і хто обирає
Серед меценатів, які профінансували київські пам’ятники останніх років, — фонд «Повернись живим», родина бізнесменів Кличків, а також низка IT-компаній, що спрямували частину прибутку на культурні ініціативи. Конкурсна комісія, як правило, складається з восьми-десяти осіб: це архітектори, скульптори, представники міської адміністрації, історики. Остаточне рішення ухвалює Київрада, але воно неодноразово оскаржувалось у суді, коли йшлося про встановлення монументів із різким ідеологічним звучанням.
Цікаво, що Київ нещодавно запровадив електронну систему «Громадський бюджет» для культурних об’єктів. Тепер кожен охочий може подати проєкт невеликої скульптурної композиції і за нього проголосують мешканці. Саме так у 2022 році встановили міні-пам’ятник ліхтарнику на вулиці Ярославів Вал: невелика бронзова фігура чоловіка з драбиною, яка за два роки стала однією з найпопулярніших туристичних точок району.
Скульптура під час війни: що змінилося після 2026 року
Повномасштабне вторгнення суттєво вплинуло на монументальну програму столиці. Нові роботи тепер присвячені переважно захисникам і волонтерам, а не історичним постатям. Паралельно тимчасові інсталяції — написи на стінах, бетонні блоки з графіті, металеві «крила» у парках — з’являються у Києві мало не щотижня. Частина з них через рік демонтується, частина переходить у статус постійних.
Міська влада вже кілька разів оголошувала про створення «Алеї пам’яті» на околицях столиці, але остаточна концепція досі узгоджується з родинами загиблих. У 2024 році на Лук’янівці відкрили скульптурну композицію «Київський янгол»: тендітна фігура у довгій сукні, що ніби спирається на стіну зруйнованого будинку. Авторка — Олена Турянська — намагалася передати не героїку, а скорботу. Реакція киян виявилася неоднозначною: частина громади назвала роботу «найчеснішою», частина — «надто депресивною для дитячого майданчика, біля якого її встановили».
- У 2023 році в Голосіївському районі з’явилася бетонна статуя «Птах», що символізує звільнених з полону. Її виготовили у межах проєкту «Нескорені» силами колишніх військовополонених та волонтерів.
- На території Михайлівського золотоверхого монастиря навесні 2024 року встановили тимчасову інсталяцію з уламків знищеної техніки, з яких склали силует людини з піднятими руками. Об’єкт планують перенести до музею просто неба.
- У 2025 році оголосили конкурс на створення меморіалу дітям, загиблим унаслідок війни. Переможець матиме 18 місяців на реалізацію, загальний бюджет — близько 30 мільйонів гривень.
Окремий напрям — «жива» скульптура. У Києві з 2014 року існує традиція встановлювати лавки, столи та арки на честь загиблих волонтерів. Ці об’єкти не вписуються в класичне визначення пам’ятника, але є повноцінною частиною міської скульптурної програми. Деякі з них створюються за участі закордонних митців — наприклад, лавку на Оболоні у 2023 році змайстрував литовський художник Рімантас Шлейка, який працював у Києві як волонтер.
Як зберегти стару бронзу під час обстрілів
Під час повітряних тривог найбільш вразливими є не стільки самі фігури, скільки постаменти. Після влучання уламків у 2022 році пошкодження отримав пам’ятник Богдану Хмельницькому — дрібні відколи на гранітному п’єдесталі реставрували протягом трьох місяців. Міська рада ухвалила рішення додатково укріпити постаменти історичних монументів захисними екранами, а також скласти повний цифровий каталог усіх київських скульптур, щоб у разі руйнування можна було відтворити об’єкт за 3D-моделями. На сьогодні оцифровано близько 70% пам’ятників.
Для порівняння: у Польщі, де теж збереглося чимало історичних монументів, схожий каталог почали формувати у 2015 році після ухвалення закону про декомунізацію. Завдання польської програми — не лише цифровий захист, а й юридичне врегулювання питання авторських прав. У Києві це питання залишається відкритим: частина скульптур належить родинам авторів, частина — державі, а частина формально перебуває у власності районних адміністрацій. Це ускладнює реставрацію і навіть просте миття пам’ятників, через що на деяких бронзових фігурах з’являється зеленкуватий наліт, який важко вивести без спеціальних розчинів.
Статуя в Києві та європейський контекст
У європейських столицях скульптура давно вийшла за межі меморіального мистецтва. Берлін, Вільнюс, Тбілісі, Ризький квартал Спілве мають розвинену систему малих форм, де проводяться фестивалі, виставки і навіть благодійні ярмарки. Київ поки що наздоганяє цю практику, але рух у цьому напрямку помітний. У 2024 році у столиці провели перший відкритий конкурс «Міська пластика», де перемогла робота молодого скульптора Софії Макогон — «Дерево і птах», виконана з перероблених металевих деталей.
| Критерій | Київ (станом на 2025) | Вільнюс | Берлін |
|---|---|---|---|
| Кількість офіційних монументів | Понад 1000 | близько 800 | понад 1500 |
| Частка скульптур воєнної тематики | ~18% | ~9% | ~14% |
| Середня вартість нової статуї | 4–12 млн грн | 100–250 тис. євро | 150–500 тис. євро |
| Переважний матеріал | Бронза, граніт, бетон | Бронза, нержавіюча сталь | Бронза, сталь, скло |
| Оцифровано | ~70% | ~95% | ~90% |
Зверніть увагу на матеріал. У Берліні скульптори давно віддають перевагу нержавіючій сталі, бо вона витримує різкі перепади температури і не потребує регулярного чищення. Київські майстри поки що рідко працюють із цим металом, переважно через ціну та брак відповідних майстерень. Але у 2024 році Київська академія мистецтв відкрила нову спеціалізацію з металевої пластики, тож у найближчі роки можна очікувати появи робіт у сучасному європейському стилі.
Чому Київ рухається до європейських практик
ЄС вже кілька разів фінансував проєкти з реставрації київських скульптур через програму «Культура і креативність». У 2022–2024 роках завдяки цій програмі відновили п’ять пам’ятників, серед яких «Невідома» у Маріїнському парку та пам’ятник княгині Ользі на Михайлівській площі. Роботи виконували спільні українсько-польські та українсько-литовські бригади, що дозволило обмінятися технологіями і стандартами. За стандартами ЄС кожна скульптура має паспорт з точною інформацією про сплав, рік відливання, місце зберігання авторської моделі. У Києві такі паспорти є приблизно у третини пам’ятників, і саме це залишається одним із головних викликів для міської влади.
Ще одна риса європейських практик — колегіальне управління скульптурною спадщиною. У Вільнюсі і Берліні рішення про нові монументи ухвалює незалежна експертна рада, до якої входять митці, реставратори, представники громадськості. Київ наблизився до цієї моделі 2023 року, коли при Київраді створили Громадську раду з питань культурної спадщини. Поки що рада має лише дорадчий голос, але міська адміністрація обіцяє розширити її повноваження у 2026 році.
Технічний бік: як народжується сучасна київська скульптура
Виготовлення бронзової статуї в Києві проходить через кілька обов’язкових етапів: створення глиняної моделі в майстерні, формування гіпсової копії, відливання у бронзі (як правило, методом «втраченого воску»), обробка поверхні та монтаж. Від ескізу до урочистого відкриття зазвичай минає 12–24 місяці. Для пам’ятників заввишки понад три метри потрібен окремий фундамент із залізобетону, який витримує вагу до 12–15 тонн, і цю роботу замовляють у профільних будівельних компаніях, бо скульптурна майстерня такий обсяг не потягне.
Матеріал має значення. Більшість київських пам’ятників останніх десятиліть виготовлено з бронзи марки БрОЦС-5-5-5 (олово, цинк, свинець у відсотковому співвіденні 5/5/5). Цей сплав добре тримає форму і не піддається корозії десятиліттями. Альтернативою є нержавіюча сталь AISI 316 — вона легша за бронзу на 30%, але потребує спеціального зварювання, яке в Києві поки що виконують лише три майстерні.
- Температура плавлення бронзи БрОЦС-5-5-5 — близько 1050 °C, що вимагає промислових плавильних печей. У Києві їх мають лише дві установи — художній комбінат Національної академії мистецтв і приватна майстерня на Куренівці.
- Для великих фігур використовують порожнисте лиття: товщина стінки бронзової скульптури — 8–12 мм, що знижує загальну вагу конструкції на 40–60% порівняно з суцільним литтям.
- Патінування (штучне старіння бронзи) проводять хімічним способом: поверхню обробляють сумішшю сірки та азотної кислоти, що надає їй характерного зеленкуватого відтінку. Без патінки нова бронза виглядає блискучою і «не київською».
На окрему увагу заслуговує монтаж. Для встановлення статуї вагою понад 5 тонн використовують автокран вантажопідйомністю 100–200 тонн. У Києві такі машини є у кількох компаній, і їх замовлення заздалегідь узгоджують із поліцією, бо підйом потребує перекриття руху на площі. Саме тому відкриття великих пам’ятників традиційно призначають на ранок суботи — у цей час трафік найменший. До речі, якщо ви хочете побачити монтаж наживо, моніторте сайт Київської міської державної адміністрації: там публікують графіки відкриття нових монументів.
Ціни, терміни і хто заробляє
Середня зарплата скульптора, який працює над великим міським замовленням, у 2025 році коливається у межах 60–120 тисяч гривень на місяць. Помічники та ливарники отримують 40–70 тисяч. Терміни виготовлення залежать від сезону: взимку робота сповільнюється через нижчу температуру в майстернях, влітку — через відпустки. Найбільш завантажений період — з квітня по червень, коли замовники хочуть встигнути до Дня Києва. Це, до речі, пояснює, чому багато нових монументів у місті відкривають саме в останні вихідні травня.
Цікаві факти, які варто знати перед прогулянкою
1. Пам’ятник засновникам Києва на Майдані Незалежності — чи не єдина столична статуя, під якою закладено капсулу з посланням. Її відкриють у 2101 році, коли сповниться 1500 років з дня заснування міста за офіційною тогочасною хронологією.
2. Висота «Батьківщини-Матері» разом з основою — 102 метри. Це другий за висотою монумент в Україні після монумента «Перемога» у Луганську, зведеного 1985 року і нині окупованого. Після 2014 року влада Луганська не контролює цю територію, тому фактично «Батьківщина-Мати» залишається найвищим монументом у підконтрольній Україні частині.
3. На бронзовому погрудді Тараса Шевченка перед Червоним корпусом КНУ помітно сліди від куль 1941 року — тоді німці пошкодили скульптуру під час відступу. Сліди зберегли під час реставрації 1990 року як нагадування.
4. У 2018 році в Києві встановили першу за багато років статую, повністю виконану з перероблених матеріалів. Це «Велетень» біля станції метро «Либідська» — фігура людини заввишки 4 метри, зварена зі старих велосипедних рам, труб і металевих баків. Автор — скульптор Олексій Золотарьов, відомий у столиці під прізвиськом «Золотар». Після встановлення робота одразу стала об’єктом суперечок: екологічні активісти хвалили, скульптори-академіки називали «кустарною».
5. У 2025 році у Києві з’явилася перша офіційна скульптура, створена із застосуванням 3D-друку. Це невелика фігура «Садівник» у Дарницькому районі, надрукована з бетонної суміші на промисловому принтері. Технологія дозволила знизити вартість у 2,5 раза порівняно з класичною відливкою. Якщо експеримент визнають успішним, до 2027 року місто планує замовити ще п’ять аналогічних робіт.
Що подивитися, якщо у вас лише один день
Якщо ви у Києві вперше або маєте лише день на прогулянку, зосередьтеся на трьох кластерах. Перший — історичний центр: Хрещатик, Володимирська гірка, Софійська площа, Майдан Незалежності. Тут ви побачите князівсько-імперську класику і дізнаєтесь, як формувався силует міста. Другий — Печерськ: Маріїнський парк, Верховна Рада, Арка Свободи українського народу (колишня Арка дружби народів), музей історії України у Другій світовій війні з «Батьківщиною-Матір’ю». Третій — сучасний лівий берег: Оболонська набережна, парк «Наталка», «Муромець». Там ви знайдете роботи молодих авторів і тимчасові воєнні меморіали.
Для зручності можна скористатись безкоштовним аудіогідом «Київ скульптурний», який доступний у застосунку izi.TRAVEL. Гід охоплює 28 об’єктів і містить коментарі скульпторів та істориків. Якщо ви віддаєте перевагу паперовим путівникам, у книгарнях «Є» та на ярмарку на Печерську продається альбом «Скульптура Києва. 1917–2024» — це найповніше друковане видання на цю тему, хоч і не без помилок у датах. Детальну базу даних пам’ятників також веде Департамент охорони культурної спадщини КМДА, інформація доступна на офіційному порталі міста.
Статуя в Києві — це завжди впізнаваний силует і водночас відкрита історія. Місто продовжує змінюватися, і кожне нове відкриття додає до міського ландшафту новий знак. Якщо у вас є власні спостереження або ви знаєте цікавий пам’ятник, який ми пропустили, залиште коментар — ми оновлюємо матеріал раз на квартал. А поки що збережіть цей гід у закладках, щоб мати під рукою зручний маршрут під час наступної прогулянки столицею.
Читайте також:
Часті запитання (FAQ)
Яка найстаріша статуя в Києві, що збереглася до сьогодні?
Найдавнішою збереженою скульптурою вважають пам’ятник князю Володимиру на Володимирській гірці, встановлений 1853 року. Погруддя 1635 року у Лаврі не збереглося, а дерев’яні роботи княжої доби взагалі не дійшли до наших днів через пожежі та війни.
Чи можна замовляти індивідуальну скульптуру на замовлення у Києві?
Так, у місті працює близько двадцяти приватних скульптурних майстерень, які беруть приватні замовлення. Ціна залежить від матеріалу і висоти: мінімальна бронзова статуя заввишки 50 см коштує від 50 тисяч гривень, а фігура у повний зріст — від 300 тисяч. У вартість не входить узгодження з міською владою, якщо скульптуру планують встановити у публічному просторі.
Скільки нових пам’ятників з’являється у Києві щороку?
У середньому за останні п’ять років місто отримує 8–12 нових монументів на рік, враховуючи як великі пам’ятники, так і малі меморіальні знаки. У 2023 році цифра зросла до 18 через масову появу тимчасових воєнних меморіалів. У 2024 році відкрили 14 нових об’єктів, з яких сім — постійні.
Де у Києві можна побачити сучасну скульптуру, яка не схожа на класичні пам’ятники?
Зверніть увагу на дворик Національного художнього музею, дворик «Мистецького арсеналу» та парк «Арена Київ» біля станції метро «Олімпійська». Там регулярно виставляють роботи молодих скульпторів — як українських, так і запрошених з-за кордону. Більшість експозицій безкоштовні, графік оновлюється щосезону.
Чому під час війни з’являється так багато тимчасових меморіалів?
Класична процедура встановлення пам’ятника триває мінімум рік, а родинам загиблих і волонтерам потрібно вшанувати пам’ять одразу. Міська влада дозволяє встановлювати тимчасові об’єкти на строк до двох років за спрощеною процедурою — це допомагає зберегти баланс між швидкістю і контролем якості. За два роки об’єкт або переводять у постійний статус, або демонтують.
Які київські скульптури мають статус об’єктів культурної спадщини?
Статус пам’ятки національного значення мають 24 об’єкти, серед яких пам’ятник князю Володимиру, пам’ятник Богдану Хмельницькому, «Батьківщина-Мати», пам’ятник Тарасові Шевченку перед Червоним корпусом та монумент Небесній сотні. Ще близько 150 пам’ятників мають статус місцевого значення. Усі ці об’єкти перебувають під охороною держави і не можуть бути демонтовані без рішення Міністерства культури.
Чи впливає повітряна тривога на відкриття нових пам’ятників?
Так, починаючи з 2022 року всі офіційні церемонії відкриття супроводжуються чергуванням рятувальників і волонтерів. Якщо під час події оголошують повітряну тривогу, гостей просять перейти в укриття, а саму церемонію переносять. Через це деякі відкриття переносили по два-три рази, і навіть є випадок, коли скульптуру відкривали в укритті — так сталося з меморіалом «Київський янгол» у 2024 році.
Залишити відповідь